Найдешевші кімнати — на Балутах і Теофілуві, це північні райони зі старими кам'яницями та панельними будинками. Відзев на сході й Реткіня на заході трохи дорожчі, зате там панельні квартири з тепліших і рахунки за опалення взимку менші. Центр (Сурудмєсьцє) просять найбільше і не дає нічого корисного для роботи.

Місто щільно закрите трамваями й автобусами, вони ходять і о п'ятій ранку, і вночі окремими лініями. До промзони Олехув на сході їде трамвай, а на склади під Стрикувом і Рзґувом роботодавці пускають службові буси. Проїзний на 30 днів — 168 zł, з міською карткою мешканця (Karta Łodzianina) дешевше.

Переважає склад: комплектація замовлень, пакування, сортування. Поряд — цехи побутової техніки, харчові виробництва й швейні майстерні. Це не курортне місто, робота не зникає з холодами: восени й перед святами набирають навіть більше, а найтихіший період — лютий.

Так, і її тут більше, ніж у металургійних містах. Пакування, сортування, контроль якості, швейні цехи й прибирання майже завжди мають денні графіки з 6:00 або з 7:00. Жінки з дитиною найчастіше беруть саме такі місця — зміна закінчується до того, як треба забирати дитину.

У Лодзі й у радіусі 30 км навколо неї десятки складів і цехів, тож зміна роботодавця тут не означає переїзд в інше місто — часто навіть житло лишається те саме. Якщо не піде, ми підбираємо інше місце, і новий постійний трудовий договір (umowa o pracę) підписуємо до виходу на роботу.

Тут обидва варіанти реальні. На складах під містом частіше пропонують місце в робітничому гуртожитку з вирахуванням із зарплати, а в самій Лодзі люди зазвичай знімають кімнату самі — ринок великий, вибір є цілий рік. Адресу й фото житла ви бачите до того, як погоджуєтесь на вакансію.