На виробництві одягу працюють потоком: кожен робить свою частину, а тобі дають одну, найпростішу. Перші дні сидиш поруч із людиною, яка показує рухи й шиє з тобою зразки. Щоб набрати повний темп, зазвичай треба місяць-два — і лише тоді видно, скільки дають відрядні.

Найчастіше шукають людей на пряму машину (stębnówka) та оверлок, а поруч є місця на розкрійному верстаті, на прасуванні, на контролі якості та на пакуванні з наклеюванням етикеток. В оббивці меблів додається шиття товстих чохлів і робота з поролоном. Хто опанує дві машини, отримує більше годин, бо ним можна закрити будь-яку прогалину в потоці.

Одяг тримається Лодзі та Лодзинського воєводства в центрі країни — там найбільше малих і середніх швейних цехів. М'які меблі — це Велика Польща (Wielkopolska) на заході, з околицями міст Кемпно і Сважендз біля Познані, а пошиття взуттєвих заготовок і шкіряних виробів — Підкарпаття на південному сході та околиці Нового Тарґу біля гір. Підприємства зазвичай стоять у промислових зонах на околицях міст, тож перевір, чи доїдеш автобусом або службовим транспортом.

У швейному цеху шумно від машин і в повітрі є пил від тканин, тому видають беруші та халат, а влітку в цехах буває спекотно. Робота сидяча, але в одній позі, тож спину й зап'ястки треба берегти з першого дня. В оббивці меблів додається носіння і робота стоячи.

Через рік за машиною реально відкривається контроль якості, робота в розкрійному цеху або посада бригадирки на потоці. Окремий шлях — склад тканин: там важливе посвідчення на навантажувач, курс триває кілька днів і піднімає ставку.